Про демінутив як вияв національної ментальності (деякі міжмовні паралелі)

Київський національний лінгвістичний університет (вихідні дані відсутні)
Серед тих мовних явищ, що їх наводять з-поміж інших свідчень на підтвердження популярного уявлення про емоційність, сентиментальність, ліризм, мрійливість, – словом, кордо центричність ментальності українців, нерідко подається широка наявність у системі словотворчих засобів української мови демінутивно-оцінних форм з пестливим значенням, причому не тільки в іменниках (дівчинонька, чумаченько, місяченько, худобонька, мандрівочка, коханнячко та багато ін.), а й у прикметниках, числівниках, прислівниках, дієсловах, займенниках, частках (вірненький, вірнесенький, трійко, додолоньку, додомоньку, спатки, спатоньки, спаточки, спатусі, спатуні, спатуненьки, саменький, теєчки та багато ін.) Трактування цього явища з погляду відбиття в ньому української національної ментальності, зокрема на користь позитивності моральних якостей українського народу, вже ввійшло до зіставних міжмовних досліджень, особливо з порівнянням відповідного явища в російській мові, яка продовжує лишатися основним іномовним тлом для підходів до оцінювання української мови.